До 100-річниці заснування Української академії наук (Національної академії наук України)



 

До 100-річниці заснування Української академії наук

(Національної академії наук України)

виставка он-лайн

 



 

Тематико-експозиційний план і перелік документів до виставки

 

Історична довідка

27 листопада 1918 р. відбулися установчі Загальні збори Української академії наук, на яких  першим президентом Академії було обрано видатного вченого-геолога і геохіміка зі світовим ім'ям Володимира Івановича Вернадського.

Протягом багаторічної історії президентами Академії обиралися

Левицький Орест Іванович 1919-1921, 1922

Василенко Миколо Прокопович 1921-1922

Липський Володимир Іполитович 1922-1928

Заболотний Данило Кирилович 1928-1929

Богомолець Олександр Олександрович 1930-1946

Палладін Олександр Володимирович 1946-1962

З 1962 року на чолі Академії – Борис Євгенович Патон

Назва Академії змінювалася чотири рази. У 1918-1921 рр. вона іменувалася Українська академія наук (УАН), з 1921 по 1936 р. - Всеукраїнська академія наук (ВУАН), у 1936-1991 рр. - Академія наук Української РСР, з 1991 по 1993 р. - Академія наук України, а з 1994 р. – Національна академія наук України.

У перший рік своєї діяльності вона складалася з трьох наукових відділів – історико-філологічного, фізико-математичного і соціальних наук, які охоплювали 3 інститути, 15 комісій і національну бібліотеку. Тепер у НАН України є 3 секції, 14 відділень, близько 170 інститутів та інших наукових установ, у яких працює понад 19 тисяч науковців.

Провідну організаційну і науково-дослідну роботу в структурних установах Академії проводили дійсні члени і наукові співробітники, до складу яких були запрошені вчені з Одеси.


Методологічна база

В основної методологічної бази експозиції обрано біографічний метод.  Адже, біографія як життєпис видатної людини по праву вважається одним з найцікавіших художньо-публіцистичних і наукових жанрів. Біографічний метод дозволяє виявити закономірності прояву суспільних процесів в індивідуальному житті, передбачає реконструкцію значущих для особистості та суспільства подій, реконструкцію їхнього причинно-наслідкового зв’язку й послідовності та виявлення їхнього впливу на подальший розвиток суспільства.

В експозиції представлені архівні документи, що стосуються вчених, які брали участь у заснуванні Академії та становленні її як держаної наукової установи протягом перших років існування та у 1920-30-х роках. Представники наукового осередку Одеси проводили плідну науково-дослідницьку роботу в Академії.

Основою експозиції є документи вчених Одеси – представників місцевих вищих навчальних закладів, музеїв, архівів, бібліотек, які працювали в структурних підрозділах Академії.


Джерельна база експозиції представлена такими фондами:

-         Ф. 45 «Новоросійський університет» - особові справи студентів та викладачів університету, майбутніх академіків Окунева Миколи Львовича Флоровського Антонія Васильовича, Слабченко Михайла Єлисейовича, Семенова Миколи Матвійовича та ін.; 

-         Ф.Р-1593 «Одеський інститут народної освіти» - особові справи професорів Одеського інституту народної освіти Білова С.Х., Музичко А.В.  та ін.; 

-         Ф.Р-39 «Уповноважений Головного управління науковими установами Одеського округу (Укрнаука)». Головне управління керувало роботою науково-дослідних кафедр, інститутів, музеїв, займалося підготовкою наукових співробітників.  Серед документів фонду – матеріали діяльності Одеського ботанічного саду, який входив до структури Академії наук України; 

-         Ф.Р-8065 Управління СБУ в Одеській області - особові справи репресованих професорів одеських наукових закладів і наукових установ, членів Академії наук України – Музичка А.В., Герасименко В.Я., Болтенка М.Ф., Загоровський Є.О. та ін. 

-         Ф.Р-100 Одеське губернське архівне управління. В фонді виявлені документи з особового складу довоєнного часу архівістів і водночас членів Академії наук Ю.Г.Оксмана, М.Є.Слабченка, А.В.Музичка, П.О.Бузука. 


Історичний контекст та документальний комплекс (анотації)

Влітку 1918 року з початком організаційної роботи по створенню комісії для заснування УАН активну участь брали представники професорсько-викладацького складу історико-філологічного факультету Новоросійського університету.

Приват-доцент кафедри теорії та історії мистецтва Микола Львович Окунев (1885-1949) направив до комісії матеріали про заснування в Одесі дослідницького Археологічного інституту, який завдяки наполегливим зусиллям «Ініціативної групи професорів Вищої Школи м. Одеси» (Б.В.Варнеке, Р.М.Волков, С.С.Дложевський, Ю.Г.Оксман, М.Є.Слабченко, Д.К.Третьяков, Є.П.Трифільєв, А.В.Флоровський, О.Я.Шпаков) почав функціонувати з червня 1921 р.  

Цікаво, що деякі вчені (Ю.Г.Оксман, М.Є.Слабченко, А.В.Флоровський) брали активну участь у формуванні і упорядкуванні архівних фондів, а їх імена тісно пов’язані як з історією розвитку науки, так і з історією розвитку архівної справи Одещини.

1917 р. Формулярний список про службу Окунева Миколи Львовича. приват-доцента кафедри теорії та історії мистецтв Новоросійського університету

ДАОО, ф. 45, оп. 4, спр. 1501

 

Флоровський Антоній Васильович

(1884-1968)

історик, славіст, професор Новоросійського університету. У 1920 році – член Комісії з охорони і розробки революційних архівів при Губюсті. Займався науковою, викладацькою й видавничою діяльністю. У свої наукових працях багато уваги приділяв історії козацького Війська Запорізького. Два роки працював в історичному архіві Одеси, до того – багато років в архіві колишнього управління Новоросійського і Бессарабського генерал-губернатора. Працюючи в архіві, знайшов невідомі широкому загалу документи з історії південного краю Російської імперії і опублікував їх – «Собрание височайших грамот и указов в архиве упраздненного Новороссийского и Бессарабского генерал-губернаторского управления»

1909-1917 рр. Особова справа професора Новоросійського університету Флоровського Антонія Васильовича.

ДАОО, Ф.45, оп. 4, спр. 1714.

 

1920 р. Звіт Антонія Флоровського про «разбор дел запорожских» в архіві Новоросійського генерал-губернатора Новоросійського краю.

ДАОО, ф. Р-100, оп. 1, спр. 6, арк. 30-34

 

1920 р. Доповідна записка А.Флоровського в Управління архівною справою щодо переговорів з відомчими архівами стосовно документів Румунського фронту, матеріалів політичної пропаганди в армії і історії армії революційної доби, судових справ тощо.

ДАОО, ф. Р-100, оп. 1, спр. 6, арк. 35-39

 

 

Михайло Єлисейович Слабченко

(1882-1952)

історик права та економіки України ХVІ – поч. ХІХ ст., діяч національно-визвольного та культурно-освітнього руху. Дійсний член ВУАН (1929). Професор (1920), доктор історії (1928). У 1920-30 рр. — професор Одеського інституту народної освіти.

Фундатор осередку українських історіографів Одеси — керівник історичної секції Одеського наукового товариства при ВУАН (1926-1930). Автор більш як 240 публікацій, зокрема 12 монографій з політичної, соціально-економічної та юридичної історії Гетьманщини й Запорожжя ХVІІІ ст.

Був репресований, засуджений у справі "Спілки визволення України" (1930).

У 1920-1923 рр. працював на посаді заступника завідувача Губрахом, розпочав наукову розробку фонду «Кошу Запорізької Січі».

 

1910 р. Особова справа студента юридичного факультету Новоросійського університету Слабченко Михайла Єлисейовича.  

ДАОО, Ф.45, оп. 5, спр. 12121

 

1918 р. Прохання М.Слабченка директору Одеського реального училища Св. Павла щодо викладання української мови у навчальному закладі.

ДАОО, Ф.52, оп. 2, спр. 212, арк. 1, 3.

 

1921 р. Заява М.Слабченка про прийом на роботу в архів.

ДАОО, Ф.Р-100. оп. 1, спр. 35, арк. 14.

 

Юліан Григорович Оксман

(18951970)

літературознавець, історик літератури та журналістики Росії та Південної України ХІХ ст.

Від лютого 1920 р.  до вересня 1923 р.  жив та працював в Одесі. З перших днів перебування у місті, як член одеського губ. ревкому (1920–1922), очолив губ. архівне управління та роботу зі створення губернського історичного архіву. Результатом цієї діяльності стало проведення перевірки та впорядкування архіву Управління новоросійського і бессарабського генерал-губернатора, архіву Канцелярії попечителя Одеського учбового округу і Одеського міського самоуправління, Канцелярії одеського градоначальника Запорізької Січі, зареєстровано п'ятдесят сім одеських архівів і прийнято на збереження сім приватних архівів та багато іншого.

 

1921 р. Список співробітників Обласного архіву, в якому значиться Оксман Юліан Григорович.

ДАОО, ф.Р-100, оп. 1, спр. 35, арк. 55зв.-57

 

16 грудня 1918 р. на Спільному засідання УАН було ухвалено подати на розгляд записку ординарного професора кафедри слов’янської філології Михайло Георгійовича Попруженка (1866-1943) щодо «організації фотографічного музею для краєзнавства».

Із заснуванням в 1919 р. перших наукових установ в системі Академії наук, в їх дослідницькій роботі брали участь представники історико-філологічного факультету Новоросійського університету: професор Іван Андрійович Линниченко (1857-1926) – співробітник історичних установ і приват-доцент Сергій Степанович Дложевський (1889-1930) – науковий співробітник з окремих наукових доручень.

Одним з активних та постійних представників наукового осередку Одеси в ВУАН був вчений архівіст Одеського крайового історичного архіву Олександр Олександрович Рябінін-Скляревський (1878-1942). Протягом 1920-х рр. він обирався членом Комісії новітньої історії України (1926-1928) та позаштатним постійним співробітником Комісії Полудневої України (1928-1929).


Олександр Рябінін-Скляревський

(1878-1942)

український військовик та історик-архівіст, співробітник Одеського історичного архіву й Історичної секції ВУАН. Перший генерал-квартирмейст штабу Дієвої армії УНР (1918–1919). Автор численних праць з історії України XVIII–XIX ст., зокрема з історії українського національно-революційного руху другої половини XIX ст. та з історії Задунайської Січі. 

 

1937 р. З архівно-слідчої справи Олександра Олександровича Рябініна-Скляревського, наукового співробітника Одеського обласного історичного архіву,  засудженого до 10-ти  років виправно-трудового табору по ст. ст. 54-10, 54-11 УК УРСР за  контрреволюційну агітацію

ДАОО, ф. Р- 8065, оп. 2, спр. 5150, арк.5-5 зв., 63.

 

В лютому 1926 р. дійсним членом Трипільської комісії  Всеукраїнського археологічного комітету ВУАН, організованого у 1924 p., який до цього існував як Археологічна комісія (створені влітку 1921 p.), було обрано Михайла Федоровича Болтенка (1888-1959) - вченого хранителя Одеського державного історико-археологічного музею, секретаря археологічної секції Одеської комісії краєзнавства. У 1925-1926 pp. разом їз працівниками В Академії  М.Ф. Болтенко проводив дослідження пам’яток трипільської культури.

 

поч. ХХ ст. З особових справ студента юридичного та історико-філологічного факультету Новоросійського університету Михайла Федоровича Болтенка.

ДАОО, ф. 45, оп.5, спр. 1428; ф. 42, оп. 3, спр. 2365 

 

1937 р. З архівно-слідчої справи Михайла Федоровича Болтенко, наукового співробітника Українського науково-дослідного інституту Історії культури у м. Харкові* та директора Одеського археологічного музею,  засудженого до 5-ти років виправно-трудового табору за ст. 54-10, 54-11 УК УРСР за  контрреволюційну діяльність у колі музейних робітників та зв’язки з німцями та японцями.

ДАОО, ф. Р- 8065, оп. 2, спр. 12604.

*Науково-дослідний інститут історії української культури імені академіка Д. Багалія — науково-дослідна установа для вивчення історії культури українського народу.

Створений як науково-дослідна кафедра історії України при Харківському інституті народної освіти (1921). У грудні 1929 року кафедра була реорганізована в Науково-дослідний інститут історії української культури імені академіка Дмитра Багалія, що був зліквідований у січні 1934 року. Знаходився у Харкові.

 

03.04.1934 р. . З архівно-слідчої справи: свідчення М.Ф.Болтенко «Мои личные и известные мне прямые и косвенные соприкосновения других лиц с японцами». 

ДАОО, ф. Р- 8065, оп. 2, спр. 12604, арк. 65-75зв.

 

В установах В УАН плідно велись розробки з історико-лінгвістичних питань, які розвивалися у двох напрямках: вивчення історії української літературної мови і публікація пам’яток та дослідження історії граматики української мови. Найповнішу роботу з історії граматики української мови в 1926 р. (14 друкованих праць) провів позаштатний постійний співробітник комісії для видання пам’яток новітнього українського письменства професор Одеського інституту народної освіти (1920-1925)  Петро Опанасович Бузук (1891- 1943).  Результатом цієї роботи стала книга «Нарис історії української мови» (1927), що становила ґрунтовну переробку «Короткої історії української мови». Разом з Є. Рудницьким і  Ю. С. Виноградським П. О. Бузук провів значну роботу в галузі діалектології, детально описавши низку діалектних масивів.

 

поч. ХХ ст. З особових справ студента історико-філологічного факультету Новоросійського університету Бузук Петра Афанасійовича.

ДАОО, Ф. 45, оп. 5, спр. 1814; Ф. 45, оп. 1ч1, спр. 133; ф. 42, оп. 36, спр. 149;

 

1916 р. З особової справи аспіранта Новоросійського університету Бузук Петра Афанасійовича:

- формулярний список аспіранта кафедри слов’янської філології  Бузука П.А.;

- 1911 р.  посвідчення П.А.Бузука, видане Педагогічною радою Тираспольського реального училища про закінчення курсу латинської мови, фото;

-1916 р. Лист декана історико-філологічного факультету О.П.Доброклонського ректору Новоросійського університету щодо виступу професора Б.М.Ляпунова про клопотання перед Міністерством народної освіти стосовно підготовки до професорського звання по кафедрі слов’янської філології Бузука Петра Афанасійовича як талановитого вченого.

ДАОО, Ф. 45, оп.4, спр. 1142, арк. 1-4, 6-7, фото;

 

19 жовтня 1921 р. З фонду Одеського губернського архівного управління: автобіографія та заява П.Бузука завідуючому Одеським обласний архівом про прийняття на посаду завідувача історико-юридичної секції Одеського архівного фонду.

ДАОО, ф.Р-100, оп. 1, спр. 35, арк. 52.

 

В області орієнталістики цінність становлять праці професора Одеського інституту народної освіти та Одеського інституту образотворчого мистецтва Миколи Матвійовича Семенова (1893-1963), який був науковим співробітником Академії з квітня 1919 р. Також він працював у Постійній комісії для складання словника живої української мови.

1920 р. З фонду Новоросійського університету: копії з протоколів засідань Правління університету щодо підготовки до професорського звання по кафедрі класичної філології М.М.Семенова.

ДАОО, Ф. 45, оп. 4, спр. 1610, рак. 1-3

1923-1927 рр. З особової справи професора Одеського інституту народної освіти Миколи Матвійовича Семенова:

- 1923 р. Заява професора Кам’янець-Подільського інституту народної освіти М.М.Семенова ректору Одеського інституту народної освіти щодо «викладання лекцій та впровадження практичного  українського мовознавства в Одеському ІНО»; список праць та особиста картка викладача Одеського ІНО Семенова М.М.

 - 1927 р. Автобіографія М.М.Семенова та відомості про службу («Анкетний лист позаштатного професора Одеського ІНО М.М.Семенова »).

- 1929 р. витяг з протоколу засідання Правління Одеського ІНО про доручення проф.. Семенову вести курс української мови замість хворого проф. Дложевського.

ДАОО, ф.Р-1395, оп. 1, спр. 302, арк. 1-3, 23, 25-27, 38.

 

Автором кількох монографій з дослідження історії новітнього письменства був штатний співробітник Комісії для видання пам’яток новітнього українського письменства (1927-1928), професор ОІНО (1925-1930) Андрій Васильович Музичка (1886-1966).  Разом з багатьма вченими в УАН він проводив роботу над виданням текстів творів класиків української літератури Г. Квітки-Основ’яненка, В. Стефаника, М. Черемшини, І. Франка, JI. Українки та брав участь у закладені наукових основ для подальших академічних видань.

1922-1927 рр. З особової справи викладача Одеського інституту народної освіти, професора Андрія Васильовича Музичка: анкетні листи, особисті картки А.В.Музичка, автобіографія.

Ф.Р-1395, оп. 1, спр. 222, арк. 1, 12, 13,21, 22, 23.

1920 р.  З фонду Одеського губернського архівного управління: заява А.В.Музичко завідуючому Областним архівом в Одесі щодо можливості користуватися архівними матеріалами «относящиеся к украинскому вопросу». Резолюція Ю.Оксамана «разрешить».

ДАОО, ф. Р-100, оп. 1, спр. 11, арк. 26.

1937 р. З архівно-слідчої справи Андрія Васильовича Музичко, професора Одеського інститут народної освіти, засудженого до заслання на 5 років у Казахтан по ст. 54-10, 54-11 УК УРСР за участь у контрреволюційній українській організації «Союз визволення України»(«СВУ») (1931 р.) та діяльність у контрреволюційній польській націоналістичній організації («ПОВ») (1939 р. ). Фото А.В.Музичко за 1931 р. та 1938 р.

ДАОО, ф. Р- 8065, оп. 2, спр. 4186, 4187.

 

Позаштатним співробітником Комісії новітньої історії України (1927-1929) був завідуючий Одеською науковою бібліотекою Богдан Михайлович Комаров. Треба зазначити, що син видатного провідника українознавства М. Ф. Комарова за фахом природознавець, в 1920-1923 pp. працював викладачем ОІНО (завідувач ботанічним кабінетом).

 

1902-1906 рр. З особової справи студента фізико-математичного факультету Новоросійського університету Богдану Михайловича Комарова: атестат про закінчення Одеської 4-ї гімназії, прохання про зарахування в студенти університету, свідоцтво про приписку до призовної дільниці.

ДАОО, ф. 45, оп. 5, спр. 6510

 

Єдиним представником негуманітарного профілю серед співробітників ВУАН був професор ОІНО (1925-1927) і Одеського сільськогосподарського інституту (1926-1927) Володимир Іванович Крокос (1889-1936).  З 1928 p., після переїзду до Києва, він закінчив фізико-математичний факультет НУ )н завідував відділом палеонтології Національного геологічного музею (голова академік П.А.Тутковський), де розробив детальні стратиграфічні схеми лесово-грунтової товщі України, які одержали визнання учасників другої конференції Міжнародної Асоціації по вивченню четвертинного періоду (1932 p.). У 1934-1936 pp. В. І. Крокос завідувач відділу геології антропогену Інституту геології.

 

1907-1908 рр. З особової справи студента природознавчого факультету Новоросійського університету Крокоса Володимира Івановича: атестат про закінчення Рішельєвської гімназії, прохання про зарахування на природознавчий факультет, фото.

ДАОО, Ф. 45, оп. 5, спр. 7017, арк. 1-5, 7.

1914-1922 рр. Формулярний список про службу асистента при геологічному факультеті Новоросійського факультету Крокоса В.І.

ДАОО, Ф. 45, оп. 4, спр. 1384, арк. 1-4.

 

З 1926 р. в складі ВУАН діяла науково-дослідна кафедра єврейської культури, яка мала кабінет для вивчення єврейської літератури, мови ти фольклору. У 1936 р. науковим співробітником цієї кафедри було обрано колишнього професора ОІНО (1925-1930) Соломона Хаїмовича Білова.

1927 р. З особової справи професора Інституту народної освіти Білова Соломона Хаїмовича: автобіографія, анкетний лист.

ДАОО, Ф.Р-1395, оп. 1, спр. 62, арк. 1-3.

 

Документи, що відображають діяльність президентів

Академії наук України

 

Вернадський Володимир Іванович – перший президент Академії

1919 р. Проект Тимчасового уставу Київської Академії Наук (фрагмент), складеного академіком Вернадським В.І. та розглянутому на засіданні Ради Новоросійського університету щодо його ухвалення та створення в Києві Академії Наук.

ДАОО, ф. 45, оп. 4, спр. 2026, арк. 226-228.

Фото з ресурсів Інтернет

1930 р. Проект статуту Всеукраїнської Академії Наук, розглянутий інспектурою народної освіти Одеського окрвиконкому.

ДАОО, ф.Р-969, оп. 5, спр. 701, арк. 20-31зв.

Фото з ресурсів Інтернет

 

Василенко Микола Прокопович – президент Академії у 1921-1922 рр.

1908 р. З фонду Канцелярії попечителя Одеського учбового округу:  Диплом першого ступеня, виданий Василенко Миколі Прокоповичу про складання ним іспитів в Юридичній випробувальній комісії при Новоросійському університеті.

ДАОО, ф 42, оп. 36, спр. 187, арк. 3.

Фото з ресурсів Інтернет

 

 

Богомолець Олександр Олександрович – президент Академії  у 1930-1946 рр.

З особової справи професора Новоросійського університету Богомольця Олександра Олександровича:

-         1906 р. Лист декана медичного факультету ректору Новоросійського університету про призначення доктора О.Богомольця на посаду позаштатним лаборантом кафедри Загальної патології;

-         Cirriculum vitae Богомольця О.О.

-         1909 р. Прохання лаборанта кафедри Загальної патології О.О.Богомольця ректору університет про внесення змін до формулярного списку.

-         1909 р. Свідоцтво, видане Новоросійським університетом Богомольцю О.О. на дозвіл взяти шлюб з дворянкою Ольгою Георгіївною Тихоцькою;

-         1901-1907 р. Формулярні списки про службу позаштатного лаборанта і прів ат-доцента кафедри Загальної патології Новоросійського факультету О.О.Богомольця;

ДАОО, ф.45, оп. 4, спр. 1127, арк. 1, 6; 13; 15-16; 30-40;

Фото з ресурсів Інтернет

1909 р. Протоколи випробовування на ступінь доктора медицини, лікаря Богомольця Олександра Олександровича та рукописи його екзаменаційних робіт: «Острый остеомиелит», «Возрождение крови», історія хвороби пацієнта та акт судово-медичного огляду.

ДАОО, ф. 45, оп. 20, спр. 10, справа на 25 аркушах.


Липський Володимир Іполитович – президент Академії у 1922-1928 рр.

27 квітня 1929 р. З фонду Уповноваженого Укрголовнауки: лист-повідомлення директора Одеського державного ботанічного саду Володимира Іполітовича Липського Уповноваженому Укрголовнауки щодо скрутного становища Ботанічного саду через відсутність води протягом 10 днів. Резолюція від 06 травня  «вода вже є».

ДАОО, ф. Р-39, оп. 1 спр. 84, арк. 20.

1931 р. З фонду Одеського міськвиконкому: про подання на нагороду академіка-ботаніка В.І.Липського за відкриття філофора в морських водоростях Чорного моря.

ДАОО, Ф.Р-1234, оп. 1, спр. 1315, арк. 19.

 

Заболотний Данило Кирилович – президент Академії у 1928-1929 рр.

18 лютого 1921 р. Наказ по відділу реформ вищої школи Одеській губернській профосвіти про призначення професора Заболотного ректором Медичної академії. Копія.

ДАОО, ф.Р-1395, оп. 1, спр. 11, арк. 26, 37.

23.12.1929 р. Постанова Президії Одеського окружного виконкому про вшанування пам’яті президента ВУАН академіка Д.К.Заболотного, а саме найменувати його ім’ям Одеський медичний інститут та Ботанічний сад, утворити стипендії ім. Заболотного для починаючих українських  письменників. Копія.

ДАОО, ф.Р-969, оп. 1, спр. 788, арк. 129.

Фото з ресурсів Інтернет